Ендоскопічне лікування стриктур уретроцістоанастомоза після радикальної простатектомії | uronews

Радікальноі? простатектомії (РПЕ), як і будь-якого методу оперативного лікування, притаманні недоліки, до яких в першу чергу відноситься розвиток різних ускладненні ?. Незважаючи на удосконалення оператівноі? техніки, частота розвитку обструктивних ускладненні? після перенесенноі? раніше РПЕ залишається вельми високоі? і, за даними ряду авторів, коливається в діапазоні 2,7-25,5%. Метою роботи було визначення частоти і термінів розвитку обструктивних ускладненні? уретроцістоанастомоза (Уца) після РПЕ, визначення оптімальноі? тактики лікування таких пацієнтів. Матеріал і методи. В основу цього дослідження покладено ретро- і проспектівниі? аналіз клінічних спостереженні? групи з 99 пацієнтів після откритоі? (51 пацієнт), лапараскопіческоі? / Екстраперітонеоскопіческоі? (42) і роботізірованноі? (6) простатектомії, які мали обструктивні ускладнення і спостерігалися нами в ГКУБ No 47 і ГКБ No 57 м Москви з 2000 р Вік пацієнтів варіював в діапазоні 56-80 років, середнього? вік склав 68,6 року. Стадія Т1 була діагностована у 11паціентов, Т2-у72, Т3-у 16 хворих. Сума по Глісон 4-6 була виявлена ??у 65 паціентів, 7-8 - у 34. Розміри простати менше 40 см3 були у 59 хворих, 40-60 см3 - у 28, більше 60 см3 - у 12. Строки виникнення стриктур анастомозу від моменту операції склали: менше 3 місяців - у 20 хворих, 3-12 місяців - у 67, більше 12 місяців - у 12 пацієнтів. Всім пацієнтам були виконані різні ендоскопічні втручання з приводу обструкції Уца: інцизії холодним ножем, монополярная і біполярна електроінцізія, а також різні методи лазерноі? хірургії (інцизії, вапорізація, аблация, резекція анастомозу), які у ряду хворих закінчувалися імплантації? уретрального або простатичного стента. Результати та їх обговорення. Частота розвитку стриктур Уца в першу чергу залежала від досвіду оперує хірурга. Симптоматика порушення сечовипускання у більшості хворих маніфестувала в перші 3-12 місяців після РПЕ і практично не залежала від клінічних прояві? захворювання. Основними факторами ризику розвитку стриктур з'явилися терміни дренування сечового міхура уретральним катетером, техніка накладення анастомозу, індекс маси тіла, тривалість оперативного втручання та застосування нервосберегающеі? методики. Максимальна кількість виконаних ендоскопічних оперативних посібнику? у одного пацієнта з приводу рецідівноі? стриктури Уца склало 5 разів. При порівнянні ефективності методів ендоскопічного лікування обструкції Уца крім оцінки частоти розвитку рецидиву вивчали частоту посилення нетримання сечі, за яку приймали збільшення кількості використовуваних урологічних прокладок більш ніж на дві на добу. Отримані результати лікування наведені в таблиці. Отримані дані наочно демонстрі- ють статистично значущу ефективність застосування лазерних методів корекції зони уретроцістоанастомоза в порівнянні з іншими ендоскопічними методиками (p? 0,05). Висновки. Лікування пацієнтів з обструкцією? Уца після РПЕ є складним і нерідко багатоетапним процесом. Після низки безуспішних спроб часто складно вирішити, яким повинен бути следующии? крок. Незважаючи на малоінвазивні ендоскопічних методик, немає єдиного підходу до лікування таких пацієнтів, однак їх застосування, особливо з використанням гольмієвого лазера, можна вважати досить ефективним для корекції обструктивних ускладненні? радікальноі? простатектоміі.Автори: Методи ендоскопічного лікування стриктур уретроцістоанастомоза після радікальноі? простатектомії Джалилов Д. О., Мартов А. Г., Абдуллаєв Д. А. ІПК ФМБА, кафедра урології, Москва, Росія Росії? ська медична академія післядипломної освіти, кафедра ендоскопіческоі? урології, Москва, Росія, Міська клінічна лікарня No 57, Москва, Росія 2014р.