Мінімально-інвазивні методи лікування в урології | Відділення відновної урології та інноваційних технологій ДУ Інститут Урології в Києві

Урологія одна з найдавніших гілок медицини. Ще в III столітті до нашої ери проводились циркумцизии з гігієнічних та ритуальних міркувань, доказом чого служить барельєф, нанесений в одній з єгипетських гробниць. В індійському медичному документі «Аюверде» («Знання життя»), написаному в IX і III століттях до н. е., описані деякі захворювання сечових і статевих органів, лікування ліками рослинного походження, а також операція каменерозсікання та інструменти, необхідні для виробництва цієї операції. У ті далекі часи вже існували трубчасті інструменти для випускання сечі. У стародавніх джерелах Персії, Туреччини, Вірменії та інших країн дуже детально описані розлади сечовипускання і методи їх лікування. Значний внесок у вивчення як органів, так і хвороб сечостатевої системи внесли Гіппократ, Аристотель, Герофіл, Цельс, Гален та ін. З кінця XIX століття, коли Nitze винайшов цистоскоп (1877), починається ера ендоскопії в урології. Стали можливими діагностика, а трохи пізніше і лікування захворювань сечівника і сечового міхура. Особливий ривокмінімально инвазивная діагностика зробила після впровадження в практику лікарів урологів рентгенологічних методів дослідження. Вперше тінь ниркового каменя була замеченана фотоплатівці після 12-хвилинного опромінення рентгенівськими променями області попереку хворого і сталося це всього через рік після відкриття Х-променів фізиком Рентгеном. Ще через рік хірургомТюффьебила отримана на фотопластини тінь мочеточнікасвведенним катетером з дротом. У той час рентгенологія в клінічній сфері була ще нововведенням, тому на практиці лікарі урологи застосовувався єдиний метод рентгенодіагностики - оглядовий знімок. У вітчизняній літературі перші повідомлення про рентгенодиагностике сечокам'яної хвороби були зроблені в 1899 р А. Н. Гагманом і в 1905 р Н. С. Перешівкіним. Величезним досягненням стала ретроградна пієлографія, запропонована Voelcker і Lichtenberg в 1906 р Діагностика захворювань нирок і верхніх сечових шляхів стала базуватися на точній основі. Одним з найбільших досягнень останніх десятиліть сталовнедреніе ультразвукових методів дослідження в медицину. Особливо велика роль ультразвукового ехосканірованія у виявленні об'ємних утворень паренхіматозних органів, візуалізації конкрементів різної локалізації, в тому числі рентгенонегатівних. Важко переоцінити значимість УЗД в диференціальної діагностики гострих захворювань органів черевної порожнини з найбільш частим проявом урологічних захворювань - ниркової колькою. У переважної більшості хворих в подібних ситуаціях відпала необхідність використання інвазивних інструментальних диференційно-діагностичних методів. Ренальную або постренальную анурию стали легко визначати за допомогою ехосканірованія. Висока інформативність, простота виконання і неинвазивность сприяли широкому впровадженню ультразвукового сканування в діагностику практично всіх урологічних захворювань. Метод набуває особливого значення у пацієнтів з непереносимістю рентгеноконтрастних препаратів. Урологія немислима без використання ультразвукового сканування. Таким чином, сучасна урологія заснована на скрупульозному вивченні етіології та патогенезу захворювань, постійному освоєнні та впровадженні нових діагностичних методів, вдосконаленні консервативної терапії та оперативної корекції захворювань сечостатевої системи.